Хмельницьке сміття у центрі уваги

90 тисяч тонн сміття щороку. Таку масу відходів за 365 днів викидають у сміттєві баки хмельничани. Папір, скло, органіка – несортованими усі ці матеріали навалюють шар за шаром на полігоні твердих побутових відходів… І так уже з 1956 року – саме тоді відкрили наше звалище. Втім, експерти кажуть – такі терикони по всій Україні.

Сморід, птахи, летючі пакети – усе це неодмінні атрибути українського сміттєзвалища. Час задуматися над сортуванням відходів – так кількість непотребу вдасться зменшити. У Хмельницькому майже вполовину – 45% нашого сміття – органіка. ЇЇ у цивілізованому світі компостують. Скло, пластик, папір – відбирають. Решту переробляють у так зване РДФ паливо. Висококалорійний матеріал продають для металургії чи цементних заводів.

Та це не просто купівля-продаж. Аби сформувати РДФ потрібно добряче вкласти грошей. Так будівництво заводу у Трірі обійшлося у 20 мільйонів євро. Та, німецький експерт переконує, завод – дешевший, ніж сміттєзвалище.

І нам доведеться так само витрачатися. Переробити усе це сміття – не можна. Переробці підлягає хіба нові – чотирирічні відходи. Щоб не забруднювати території ще більше – треба будувати завод. А поки його нема – не сидіти, склавши руки.