«Результату вдається досягати тільки завдяки співпраці з виборцями»

- Минув рік роботи парламенту. Як загалом оцінюєте його?

Рік був достатньо непростим. Багато часу втратили через сутички і блокування трибуни, бо влада «тягнула ковдру» на свій бік, опозиція – на свій. Прогрес став помітним лише під час підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Нам дійсно вдалось прийняти немало важливих законодавчих ініціатив. І це великий плюс як для парламенту, так і для країни в цілому. Ми показали, що можна не стояти на місці й працювати разом для однієї мети.

- Що конкретно для своїх виборців зробили Ви за цей час? Вирішення яких питань вважаєте для себе першочерговими?

За цей рік я особисто та в співавторстві з колегами зареєстрував більше 20 законопроектів. Більшість цих ініціатив демонструють виконання моєї передвиборчої програми. Насамперед – це результат постійних зустрічей з людьми: їх прохання, настанови, пропозиції.

Тому за останній рік моя законодавча робота не була однобокою, вона стосувалась різних напрямків. Зокрема, це соціальні ініціативи: законопроект щодо страхового стажу для призначення мінімальної пенсії, щодо забезпечення прав членів особистих селянських господарств на пенсійне забезпечення, щодо мораторію на закриття шкіл. Правда, вже вп’яте у парламенту не доходять руки до розгляду цього питання.

Є також спільні з колегами законопроекти, які стосуються АПК. Це законопроект щодо підтримки будівництва на селі, щодо відміни техоглядів на сільськогосподарську техніку, підтримки виноробної галузі. Нещодавно на розгляд сесійної зали нарешті внесли мій законопроект щодо прискорення виконання рішень Європейського суду з прав людини. До речі, часто деяким законопроектам дуже важко потрапити на розгляд парламенту, бо створюються перепони, вони довго проходять погодження в комітетах.

Але окрім законодавчої роботи я постійно працюю над тим, аби налагодити стосунки з різними міністерствами. Це допомагає при вирішенні конкретних питань для Хмельниччини. Наприклад, в 2013 році з держбюджету було виділено на 70 мільйонів гривень більше від запланованого для ремонту доріг в моєму окрузі. Це дороги, які не ремонтувалися десятками років. Тепер ними спокійно їздить транспорт.

Робота в цьому напрямку не зупиняється. Забігаючи наперед скажу, що на 2014-2015 роки розроблена карта ремонту доріг у Хмельницькому і Волочиському районах. Нам потрібно більше 200 мільйонів гривень для того, щоб відремонтувати практично всі, що залишилися, дороги і сполучення між селами. Я вже мав розмову щодо цього з керівником «Укравтодору» та з Міністром транспорту. Тому є шанс, що більшість з цих доріг буде зроблено.

Також вдалося домогтися включення до держбюджету на 2014 рік фінансування утеплення для ряду шкіл шляхом заміни вікон Волочиського, Хмельницького районів та міста Хмельницького.

Що стосується вуличного освітлення сіл, це питання теж потребує нагального вирішення. Переконаний, що наша безпека і спокій часто залежать від освітлення вулиць, площ, тротуарів. Але, на жаль, у багатьох селах Хмельниччини «темний» період ще не закінчився — освітлення, яке робили за радянських часів, відпрацювало своє, лампи перегоріли.

Крім цього, дуже гостро стоїть питання належного водопостачання регіону, оскільки реконструкція Чернелівського водогону ще не закінчилась і є велика проблема з будівництвом водоочисних споруд.

Питання потрібно вирішити обов’язково через те, що водогін забезпечує питною водою весь Хмельницький, а діючий – прокладали ще півстоліття тому.

- Для депутата-списочника найважливіше – партійна дисципліна. Що найважливіше для депутата-мажоритарника?

Це – контакт з виборцями. Впевнений, що моя робота, як депутата, буде ефективною та результативною тільки при повному розумінні та співпраці з громадою. Звик працювати для людей, бути завжди поруч. І це не порожні слова. Бо я пройшов непросту дорогу від депутата райради, облради до народного обранця. За ці роки я провів масу зустрічей з людьми, почув тисячі думок, порад і звернень. Отримав надзвичайно потрібний життєвий досвід. Люди постійно ставлять нові завдання, які треба втілювати в життя.

Але цікаво, що коли ти бізнесмен, твої, навіть маленькі справи, оцінюються і сприймаються людьми з позитивом. А коли ти стаєш нардепом, все одразу оцінюється по-іншому. Ти маєш робити більше, ніж можеш, ніж маєш на це повноважень… Від благодійної допомоги я, звісно, не відмовляюсь. В мене такий принцип: якщо маєш змогу – допомагай. Саме тому активно працює наша громадська організація «Завжди поруч «За Хмельниччину», благодійний Фонд «Ми поруч». У нас дві громадські приймальні – у Волочиську та у Хмельницькому, які щоденно приймають десятки звернень від громадян.

Але якщо говорити безпосередньо про депутатську діяльність, хотілось би, щоб виборці розуміли функції законодавця і вимагали, питали з нього, насамперед, саме за результати цієї роботи.

- Чи влаштовує Вас статус позафракційного? Чи не плануєте вступати в ту чи іншу фракцію? Як Вам працюється в парламенті з різними політсилами?

Скажу відкрито, залишатись позафракційним нелегко. Неодноразово пробували переманити, тиснули на підприємство, яке я створив. Були випадки, коли через окремих людей мені переказували, з ким і де маю бути… Але на даному етапі я не збираюсь до когось примикати і залишаюсь позафракційним нардепом, яких в парламенті стає все більше. В чому полягає наша позиція? Ми не з владою, бо не готові голосувати за законопроекти, які не завжди дають результат людям.

Але ми і не з опозицією, бо не готові займатися лише критикою. Ми - зі своїми виборцями. Бо нас обирали люди на конкретних округах. Тому саме вони диктують нам, які рішення для них потрібні й важливі. І саме їх ми не маємо права зрадити й підвести. Але коли влада чи опозиція пропонує законопроекти, які відповідають викликам сьогодення, потрібні людям, завжди готові їх підтримати. Та якщо це популістські ініціативи, зрозуміло, що за таке ми не голосуємо. Всі позафракційні народні депутати за цей час роботи в парламенті довели, що діють як монолітний та злагоджений механізм.

Що стосується моєї співпраці з різними політсилами, хочу сказати, що є адекватні, розумні люди, які хочуть і працюють на результат як у владі, так і в опозиції. Тому співпрацюю з багатьма.

- До речі, саме це стало причиною створення міжфракційного об’єднання «За Хмельниччину», яке Ви очолили? Адже туди дійсно увійшли представники різних політсил, представлених у парламенті…

Так. До міжфракційного об’єднання «За Хмельниччину» увійшло 12 народних депутатів, кожен з яких чітко розуміє, що, в першу чергу, в парламенті маємо відстоювати інтереси наших виборців – жителів області, які під час виборів поставили нам завданням і тепер чекають на їх виконання. Переконаний, що завдяки об’єднанню однодумців нам буде простіше виконувати наші передвиборчі програми.

- Що конкретно вже вдалося зробити (законодавчі ініціативи)?

Ми вже окреслили ряд тем, над якими працюємо першочергово. Зараз група готує ряд законопроектів. Їх обов’язково офіційно презентуємо землякам. Щодо конкретної роботи, то, наприклад, восени ми всі зареєстрували спільний законопроект (№3298), який стосується скасування плати за оцінку землі при оформленні спадщини. Проблема в тому, що люди бажають оформити спадок, але не мають фінансової можливості для сплати оціночної вартості успадкованого майна. Після прийняття нашого законопроекту спадкоємці матимуть змогу оформити спадщину на земельну ділянку, сплативши лише 34 гривні за видачу свідоцтва про право на спадщину та послуги нотаріуса, уникнувши сплати непомірних коштів за оцінку землі. В цілому вийде не більше 200-300 гривень.

Крім цього, група підготувала новий соціальний законопроект, який в найближчому тижні буде зареєстровано в парламенті. Він передбачає, що у випадку відсутності аптек або їх підрозділів у сільській місцевості звільняються від сплати збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські дільничні лікарні, амбулаторії загальної практики - сімейної медицини. Це врегулює питання забезпечення лікарськими засобами людей у селах.

- На що витрачаєте свою депутатську зарплату?

З першого дня роботи в парламенті написав заяву про перерахунок цих грошей до благодійного фонду «Ми поруч». В основному, кошти йдуть на допомогу хворим дітям. До нас практично щодня в приймальню у Хмельницькому та у Волочиську надходить десяток таких звернень. Ми разом з моєю командою підходимо до кожного звернення громадян індивідуально, оскільки це - особиста доля людини.

- З’ясування стосунків між депутатами у парламенті силовим методом стало звичною практикою. Чому під час сутичок, бійок немає Вас біля трибуни?

Я кандидат в майстри спорту по боксу, тому не боюсь стояти там під час сутичок (усміхається). Але справжні чоловіки ніколи до останнього не показують свою силу. Тим більше, Верховна Рада – це законодавчий орган, а не ринг. Там люди мають писати закони, а не мірятись м’язами. Призначення депутата не шляхом бійок і сутичок щось доводити і досягати результату, а якраз навпаки. Політика – це вміння знаходити компроміс. Це – дипломатія. І тут в жодному разі не може бути силового варіанту. Нам треба шукати «золоту середину» з метою прийняття дійсно потрібних рішень для держави і для громадян. А бійки – це комедія. Це навпаки нівелює статус народного обранця не тільки в очах виборців, а й на міжнародному рівні. Це абсолютно не те, чим можемо пишатися.

- Ця Верховна Рада має шанс увійти в історію, як законодавчий орган, який зробив все можливе для підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Ваша позиція щодо євроінтеграційних прагнень України?

Насамперед хочу сказати, що я разом з іншими колегами представляю інтереси українського парламенту в ПАРЄ (Парламентська асамблея Ради Європи). Тому, однозначно, я за європейський вибір. Але якщо говорити про конкретну Угоду, тут треба зважити всі за і проти, аби в результаті країна залишилась у виграші, а не в програші. Хоча вже стільки кроків зроблено, ми так довго до цього йшли, що зупинитись біля фінішу – неправильно. Але тут я хотів би зробити порівняння з Японією. Це маленька острівна держава, яка, тим не менше, зуміла стати однією з найвпливовіших у світі. Україна ж знаходиться в центрі Європи, має прекрасне географічне розташування, ресурси і працьовитих людей. Тому досить шукати собі господаря.

Я – за самостійну, повноцінну Україну. А те, що ми завжди намагаємось бути під кимось, примкнути до когось, говорить лише про нашу слабкість. Ми маємо бути окремою державою і при цьому співпрацювати з багатьма країнами одночасно.

Нам однозначно треба переймати від Європи стандарти життя, багато їхніх цінностей. Але пригадую, як під час зустрічі зі Святішим Патріархом Філаретом в Хмельницькому він сказав: «Є цінності, які в українців набагато сильніші...» Дуже показовим в цьому плані виглядає Євромайдан. Люди вийшли на майдани, щоб відстоювати своє право на краще майбутнє для себе, дітей та онуків. Ось такі речі чітко демонструють, що далеко не все ще втрачено, що українці - справжня нація. І тому ми, як політики, не маємо права схибити, а навпаки повинні виправдати очікування нашого народу.

- Що б Ви хотіли наостанок сказати своїм виборцям та однодумцям?

Хочу подякувати моїм виборцям за довіру, поради, звернення та самоорганізацію. Запевнити тих, хто чекає на допомогу, що нікого не забув і в силу своїм можливостей виконуватиму не тільки депутатський, а й людський обов’язок.

Переконаний, що статус народного депутата – це не привілеї, а обов’язок. Мені довірили право представляти і захищати у Верховній Раді інтереси жителів Хмельниччини. Тому переконливо можу сказати, що я буду і надалі з гордістю це робитиму.

(Звіт народного депутата для газети «Завжди поруч» за 2013 рік)