53 роки 8-у окремому полку спеціального призначення

15 грудня 1962 року в Ізяславі було створено 8-ий окремий полк спеціального призначення. За цей час виконувати доводилось різні завдання, проте сьогоднішнє покоління робить мабуть найголовніше. Майже усі побували у зоні АТО, дехто, на жаль, не повернувся живим. Вона займалась спортивною стрільбою, поки на сході нашої країни не почались бойові дії. Тоді рушницю для змагань довелось замінити на снайперську. Дівчина ніколи не була в армії, проте зараз це стало необхідністю.

А цей хлопець з Майдану пішов на фронт. Снайперську гвинтівку та інше спорядження йому придбали друзі. Виконувати бойові завдання готовий до кінця, бо захищає найрідніше – Батьківщину. 

Ще один з різновидів виконання завдань спеціального призначення – розвідка. Нею займають ці хлопці. Кажуть – ще рік тому у них була лише теорія, а практикою стала війна.

Усі як один кажуть – якби не волонтери, воювати довелося б фактично палицями. Та й допомоги благодійників не завжди вистачає. Якщо харчі, одяг та найнеобхідніше спорядження люди ще можуть забезпечити, то наприклад тих же безпілотників недостатньо.

В честь 53-ї річниці полку двоє військовослужбовців отримали звання Героя України. Один, на жаль, посмертно – Євген Зеленський загинув у боях під Щастям. Інший – Олександр Петраківський – зараз бореться за життя у ізраїльській клініці. До слова – також за кошти благодійників.

Привітати і подякувати цим без сумніву героям прийшли і козаки. Хлопців називають нащадками тих, хто кілька століть тому також боронив Україну. Для військових підготували козацькі грамоти, а командиру передали нагайку. Але не для того, аби виховував своїх підлеглих, а щоб карав ворогів.

8-ий окремий полк спецпризначення під час воєнних дій став ще й плацдармом підготовки більшості мобілізованих. Хоча зараз мабуть вони й не ділять уже на своїх і чужих. Усім, хто зараз захищає Україну, бажають в першу чергу повернутись живими. І відсвяткувати спільну перемогу ще гучніше, ніж 53-у річницю полку.