Фестивалем "Чумацький шлях" у Меджибожі вшанували пам’ять Олександра Авагяна

Цей фестиваль у 2012 році народився як данина пам’яті від друзів, учнів, послідовників неординарній людині - першому фаховому досліднику

археології Меджибізької фортеці, чиї роботи з вивчення підземних частин уніакльної пам’ятки досі є основою для подальших досліджень. І, за трагічним збігом обставин, саме у Меджибізькій фортеці увірвалося його яскраве життя.

Вшанувати згадку про Олександра Авагяна, сина двох народів, - українського та вірменського, - приїхали друзі і гості з багатьох країв України, від Дніпропетровщини, Запоріжжя і Києва до карпатської Верховини. Національний колорит фестивалю був створений співорганізаторами з Спілки вірмен України та вірменського Товариства культурних зв’язків AOKS-Україна, голова якого Олена Оганесян є авторкою ідеї фестивалю.

Учасники фестивалю зі сцени ділилися спогадами про Олександра - про спільну роботу в археологічних експедиціях, спільні знахідки у підземеллях та печерах, про його поетичну та пісенну творчість, про невтомну вигадливість і уміння творити, які гуртували навколо ньогопідлітків, надавали йому авторитету лідера та вихователя.

Директор Державного історико-культурного заповідника "Межибіж" Олег Погорілець: "Ми згадуємо людину, яка частину свого життя, а зрештою й все життя залишила у Меджибізькій фортеці. Кожен його пам’ятає по своєму - я пам’ятаю Олександра як великого археолога, шукача пригод, велику людину, що залишала слід в душі кожного, хто спілкувався з ним хоча б раз. Наші щорічні зустрічі - це й є саме та пам’ять, що творить сьогодні історію. Але поки що бракує одного: книги про Олександра Авагяна, час для якої настав. Ми дозріли до того, щоб зібрати спогади про Олександра воєдино".

Учасниками фестивалю прийнято рішення розпочати роботу над книгою, присвяченою сину двох народів, досліднику та поету Олександру Беніаміновичу Авагяну. А ще пам’яткою видатному досліднику Меджибізької фортеці є дуб, який кілька років тому виріс на місці його загибелі.

Київські друзі цього разу привезли до Меджибожа жменю землі з могили Олександра, щоб символічно поєднати деревце з пам’яттю видатної людини.