Без права на щасливе дитинство

Меджибізький інтернат утримує більше 60-ти дітей з вадами розвитку. Фінансує заклад обласна рада, а от фахівців для догляду за вихованцями не вистачає.

Без права на щасливе дитинство. Щодня вихованці меджибізького інтернату радіють не лише своїм успіхам у навчанні, а й першим крокам. Частина дітей тут взагалі прикута до ліжка, тож до них – особлива увага персоналу. А от реабілітолог – один на 6 десятків дітей.

Тут кожен день – як випробування. Для підопічних – це боротьба з недугами, а для персоналу – тест на людяність. Адже, як запевняють працівники, працювати з особливими дітьми важко морально – кожен потребує турботи та індивідуального підходу у вихованні, бо усі діти сприймають світ по-різному.
 

Дитячий церебральний параліч, спадкові недуги, вади розвитку через недбальство батьків – більше шести десятків дітей тут знаходять підтримку персоналу. І лише до десяти з них навідуються батьки. А частина вихованців потребує повсякчасного догляду, адже прикута до ліжка. Умови в інтернаті – наближені до домашніх, та хвороби захмарюють щасливе дитинство тих, хто перебуває у цих стінах.

Турботи ніколи не буває багато. Тож, хоча обслуговуючого персоналу вистачає, та одна жінка - реабілітолог займається з дітьми по черзі. Тож, варто було б збільшити чисельність медпрацівників, котрі займаються фізичним розвитком дітей, вважає керівник закладу.

У стінах закладу знаходять турботу і піклування і старші вихованці. Тут вони знаходяться до 35 років. А далі – направляються у профільні заклади для дорослих.