Як стати інвалідом?, або По чім чиновницька совість?

Знайомтеся, це – пан Дмитро. Чоловік – ледве ходить, утім, щороку приїздить на огляд до медико-соціальної експертної комісії. Робить це, аби підтвердити свою інвалідність. 3-я робоча група у нього з 2004-го. Переконує, кожна поїздка до медиків – це справжнісіньке катування, адже відношення до тих, хто за станом здоров’я «не придатний» тут – просто жахливе.

Власне це – лише одна й, повірте, не основна з тих проблем з якою стикаються інваліди. Найбільша і найболючіша полягає не у тому, аби дістатись медиків, а в тому, аби переконати їх у власній хворобі. Пан Дмитро, до прикладу, роками намагається довести серйозність свого недугу. Просить єдиного, аби третю групу замінили другою. Каже, у МСЕК підстави для цього мають, але, чомусь, не хочуть «розкошелитись».

Чоловік каже, про причину відмови лікарів дати другу групу здогадується. Переконує, для того аби її отримати у закладі існує свій – неофіційний тариф.

Від того, що в закладі беруть хабарі пані Тетяна, звісно, відхрещується. Каже, у них – все чесно та прозоро. Інвалідність тут дають не за гроші, а за станом здоров’я.

Власне, у чоловіка очільниці обласного МСЕК – нещодавно поновленого на посаді голови фінансової інспекції краю Володимира Крупи – 2-га група інвалідності - пожиттєво. Здається те, що йому протипоказана фізична праця та нервово-психічні перевантаження стало однією з причин його звільнення з посади. У 2011-му пан Крупа протягом 9-ти місяців хворів – його звільнили. Утім, не так давно поновили – через суд. Пан Крупа судився з інспекцією довгих 5 років. Спочатку позов не задовольняли, а потім сталося диво. Хворого на туберкульоз і з інвалідністю 2-ої групи чиновника повернули у крісло. Як працюється з такими недугами пану направду зараз ніхто не знає. І чи може він фізично боротись з корупційними схемами? Коли Дмитру Сиску із третьою групою єдине, що радять у МСЕК – працювати вахтером. Питання за питанням, а відповіді – жодної. Та й чи потрібні вони там, де й без того все ясно.