У Кам’янці-Подільському грали у мотобол

Саме так грають у мотобол – подібно до міні-футболу на полі чотири польових гравці, щоправда на мотоциклах та голкіпер, він – піший. Так, ворота «Поділля-Мотор» стереже Стас Русу. Насправді, каже мотоболіст, це – справа непроста, бо ж м’яч важить до кілограма, та й у кілька разів більший за футбольний. Втім, жартує, є великий плюс – його особиста зона у шість метрів.

Цими вихідними у Кам’янці-Подільському стартувало друге коло чемпіонату України з мотоболу. На домашньому полі кам’янчани приймали полтавського суперника. Попередньо на виїзді подільські мотоболісти зіграли з ним у нічию, тож вдома налаштовані на перемогу.

Прийти та підтримати команду прийшов легенда мотоболу не лише незалежної України, а й Радянського Союзу – Володимир Даниляк. Улюбленому спорту, пригадує чоловік, віддав немало-небагато – 45 років.

Теперішню команду пан Володимир оцінює як перспективну, втім, додає, потрібно нарощувати м’язи.

Серед усіх, хто прийшов підтримати «Поділля-Мотор», є і найзатятіший вболівальник В’ячеслав Грушковський. Домашніх ігор улюбленої команди, каже фан, довго чекав, тож тепер насолоджується.

Коли до мотоболу так прикипів душею, чоловік вже й не пригадає. Це, каже, захоплення ще з самого дитинства, тому зараз відданий фан щиро дивується, як взагалі можна не вболівати за мотобол.

На двох полтавський «Колос» та «Поділля-Мотор» забили п’ять голів. Кам’янчани свого вболівальника потішили тільки один раз, натомість суперник реалізував чотири гольових моменти. Та, навіть поразка кам’янець-подільських мотоболістів не розчарувала, бо ж їх команда – молода, а кожен матч – неоціненний досвід та крок до майбутньої перемоги.

Те, що команда відмовилася від легіонерів, натомість виховує свою школу неабияк тішить вболівальників. Мовляв, куди приємніше підтримувати того, з ким ріс в одному місті.

Зараз український мотобол трішки занепав. Так, на теренах країни назбирається тільки п’ять команд – три з Полтавщини, одна з Миколаївщини та наше «Поділля-Мотор». Тож для Хмельниччини, тай навіть для Західної України вони – вже маленькі чемпіони, втім великі перемоги, сподіваємося, – попереду.