Відгомін Чорнобиля: 31 рік по тому

26-го квітня 1986-го року, двадцять три хвилини на другу годину ночі. На Чорнобильській АЕС стався вибух та подальше руйнування четвертого енергоблоку. Пану Дмитру тоді було лише двадцять два. Втім, у такому юному віці довелося стати героєм-ліквідатором. Нині це – найбільша за всю історію катастрофа ядерної енергетики, тоді ж подія замовчувалася. Хмельничанин пригадує, їхали на перепідготовку, втім аж ніяк не у зону відчуження.

Не з чуток про Чорнобиль знає і пані Лідія. Розповідає, їхала свідомо з медичною місією. У зоні відчуження була помічником епідеміолога.

Тоді, пригадує, було важко. Гнітюча обстановка давила на психіку, відчувалася фізична слабкість, радіація дала про себе знати відразу.

Втім, каже пані Лідія, на відміну від місцевих, вони, хоч і за сотні кілометрів, та мали домівку. Чорнобильська трагедія без даху над головою залишила тисячі українців.

26-го квітня щороку Україна вшановує пам’ять героїв-ліквідаторів. Десятки загиблих відразу та сотні – згодом, тисячі тих, хто пожертвував здоров’ям. Цьогоріч виповнюється 31-ша річниця з часу трагедії, та біль не згасає. Після тих жахливих подій, у Чорнобиль пані Лідія ні ногою, хоча, зізнається, можливість була. Молоді, каже, цікаво, навіть екскурсії у зону відчуження організовують, вона ж і близько не хоче будити гіркі спогади.